Складники моделі музейно-педагогічного процесу в закладі загальної середньої освіти

Рокицька Ольга Дмитрівна, методист відділу музейної освіти та бібліотечної справи КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти».

Серед завдань, що постають сьогодні перед національною освітою і середньою загальною школою зокрема, є такі, що мають провідне значення у вихованні гідних громадян Української держави. Насамперед маємо на увазі реалізацію комплексного підходу до виховання школярів, єдність навчального і виховного процесів, формування в учнів наукового світогляду, зокрема й  історичного, високих моральних якостей, національної свідомості та громадянської позиції [8 ].

Тому в Концепції нової української школи [4] серед першочергових завдань функціонування сучасного навчального закладу визначено формування учнів як громадян, патріотів України з активною життєвою позицією, які діють згідно з морально-етичними принципами та здатні приймати відповідні рішення.

З огляду на зазначене вище перед освітянською громадою постають завдання оновлення діяльності кожного навчального закладу на основі пошуку і застосування інноваційних засобів, методів та прийомів, спрямованих на підвищення якості української системи освіти.

Виховання має стати невід’ємним складником освітнього процесу [4] і орієнтуватися на загальнолюдські цінності, зокрема морально-етичні (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей), соціально-політичні (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність).

У зв’язку із цим зростає роль шкільних музеїв як форми організації роботи, спрямованої на розвиток самодостатньої творчої особистості з активною громадянською позицією, утвердження партнерства (діалогічного спілкування, взаємодії та співпраці) між усіма учасниками навчально-виховного процесу; об’єднання спільними цілями та прагненнями учнів, батьків і вчителів, які є добровільними, зацікавленими, рівноправними учасниками освітньо-виховного процесу.

Музей – це соціокультурний інститут, що формувався у процесі довготривалого історичного суспільного розвитку, побудований за принципом діалогу культур; в основі його діяльності – збирання, збереження та популяризація різноманітних музейних експонатів – предметів матеріальної й духовної культури [7].

Музеї мають великий освітній та виховний потенціал, оскільки забезпечують добирання подій і фактів на основі документування, особливо якщо цією діяльністю займається не лише педагог, а й учні. Музейний предмет, будучи джерелом інформації про людей і події, здатний впливати емоційно, викликати відчуття причетності, оскільки роль дослідників історії виконують і вчитель, і діти під його керуванням. Освітньо-виховна функція музеїв набуває особливої значущості й цінності, нової динаміки у ХХI столітті, підтверджуючи високу затребуваність суспільством ціннісного інформаційного потенціалу.

За даними досліджень музеєзнавця Л.А. Гайди [2], в Україні нараховується 445 музеїв різних профілів і форм власності та 4432 музеїв у навчальних закладах. Для прикладу, нині в навчальних закладах системи освіти Київської області зареєстровано більше 285 музеїв, які працюють на громадських засадах. Вони зберігають і примножують безцінну історико-культурну та етнографічну спадщину українського народу, яка має вагомий потенціал для освітньої й виховної діяльності.

У музейних добірках нагромаджено унікальні творіння матеріальної і духовної культури народів, розкрито їх науковий, суспільно-політичний, історичний і культурно-освітній розвиток. Вони становлять, вважає Р. Маньковська [6], невід’ємну частину загальнолюдських цінностей, відображають ідеали поколінь, розкривають різні періоди історії, видатних діячів держави, науки, освіти і культури та є основною формою виховання патріотичних почуттів  школярів.

Загальна мета шкільних музеїв як однієї з форм організації освітньо-виховної діяльності школи – сприяння успішному розвитку обдарованої молоді, підготовці всебічно і гармонійно розвинених членів суспільства.

Можна визначити такі основні завдання діяльності музеїв:

− сприяти загальному розвитку й розширенню світогляду учнів, зокрема й історичного, формуванню в них пізнавальних інтересів, творчих здібностей, дослідницьких нахилів;

− формувати вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися у стрімкому потоці політичної й наукової інформації;

− розширювати зміст навчально-виховного процесу, забезпечувати його зв’язок із життям;

−   сприяти профорієнтації учнів;

− формувати в учнів національну свідомість, виховувати естетично (розвивати громадську активність учнів, активну життєву позицію, підвищувати естетичну культуру);

–  залучати учнів до активної участі у збереженні і популяризації серед населення пам’яток матеріальної та духовної культури нашого народу, охороні природи, вивченні ресурсів країни.

Дослідник у галузі музейної педагогіки М. Юхневич [6] до базових форм культурно-освітньої діяльності музею зараховує екскурсії, лекції, консультації, наукові читання, (конференції, сесії, засідання,); клуб (гуртки, студії); конкурси (олімпіади, вікторини); зустрічі з цікавими людьми, концерти (літературні вечори, театральні вистави, кіносеанси), свята, історичні ігри тощо.

У діяльності будь-якого сучасного музею наявні й педагогічні аспекти, що спричинило виникнення спеціальної наукової галузі – музейної педагогіки. Проте в педагогічному музеї «педагогічне» виступає не аспектом, а становить головний зміст його колекцій. За результатами узагальнення поглядів сучасних музеєзнавців (Т.Бєлофастова, О.Вансалова, Л.Гайда, М.Гнедовський, Н. Ганнусенко, О.Караманов, Ю.Омельченко, О.Салата, Г.Скрипник, Б.Столяров,  М.Юхневич та ін.) [6] можна зробити висновок, що предмет музейної педагогіки становлять зміст, методи, форми й особливості педагогічного впливу музею  на різні категорії населення.

Тож актуальність досліджуваної проблеми зумовлена принципово новими підходами до організації музейної справи, розвитку музейної педагогіки як нової освітньої технології, що сприяє становленню особистості, формуванню національно свідомого громадянина, патріота своєї Вітчизни.  Вважаємо, що в цьому контексті значні потенційні можливості має музейна педагогіка, що базується на розвивальному та виховному впливі  музеїв на формування особистості, зокрема на виховання патріотичних почуттів сучасного громадянина.

Загалом поняття “музейна педагогіка” трактується як “галузь науки, що вивчає історію, особливості культурної освітньої діяльності музеїв, методи дії музеїв на різні категорії відвідувачів, взаємодію музеїв з освітніми установами” [1].Музейна педагогіка зумовлює новий етап у реалізації освітньовиховного потенціалу музею та розглядається вітчизняними вченими [7] як нова галузь педагогічної науки, яка має міждисциплінарний характер, перебуваючи «на перехресті» музеєзнавства, соціальної педагогіки та педагогіки дозвілля. Музейна педагогіка – це галузь педагогічної науки, сформована на основі науково-практичної діяльності та спрямована на передавання культурно-освітнього досвіду в умовах музейного середовища [1].

Сучасна музейна педагогіка в Україні розвивається на основі музейної комунікації, збагачення її змісту, упровадження нових методик, спрямування на формування світогляду, творчих здібностей особистості засобами особливого впливу, виховання громадсько-патріотичної позиції учнівської молоді.

У сучасному навчальному процесі музейна педагогіка, постійно розвиваючись, набуває дедалі більшої популярності. Завдяки музейно-педагогічним технологіям у вчителя з’являються нові методи навчання і виховання юного покоління, а в дитини розвивається інтелект, вона отримує ширші можливості вивчення світу. Це забезпечує широкі можливості щодо розуміння цінності культурних надбань, збережених людством, щоб сформувати потребу розкривати його таємниці, зберегти та примножувати їх.

На думку Т.Бєлофастової [1], до питань музейної педагогіки належать такі:

  • особливості здійснення освітньо-виховного процесу в музеї (принципи і закономірності);
  • музейно-педагогічні форми і методи діяльності;
  • специфіка видів діяльності в музеї, керування нею (специфіка педагогічного впливу музейної інформації на різні соціальні й демографічні групи аудиторії, що потребує диференційованого підходу до визначення мети, завдань, і змісту впливу на кожну з них);
  • експозиційна діяльність (урахування педагогічних аспектів у розробленні експозиційного сценарію);
  • прогнозування розвитку музеїв у реалізації ними педагогічних можливостей;
  • моделювання нових напрямів і способів залучення особистості до історико-культурної спадщини.

Зарубіжний музеєзнавець Б. Столяров [6], досліджуючи питання музейної педагогіки, у розробленні моделі музейно-педагогічного процесу, визначенні його складників особливого значення надає методологічній основі музейно-педагогічного процесу (діалог з пам’яткою, музейним педагогом, міжособистісний діалог з учнем), музейному середовищу (музейне приміщення, музейний предмет, музейний педагог, навколо музейний простір, експозиція, експонат, глядач), формам музейно-педагогічного процесу (екскурсія, музейний урок, лекція) тощо.

Окремі підходи до вирішення означеної проблеми знайшли відображення у працях українського дослідника з музейної справи О. Караманова [3]. Науковець надає перевагу різним способам організації педагогічної взаємодії з відвідувачами та наголошує на необхідності забезпечення характерних чинників такої взаємодії, як невимушеності, психологічно комфортної атмосфери, здивування, зацікавленості та безпосередності. Музеєзнавець презентує модель американських музейних педагогів щодо занурення дитини у стихію історичних подій і пригод за допомогою рольової гри задля набуття дітьми знань і життєвого досвіду.

Музейна педагогіка в Україні на сучасному етапі перебуває на стадії становлення, а відтак, співпраця музеїв зі школами має поодинокий характер і базується на спробах і зусиллях педагогів за незначної (або за відсутністю) державної підтримки. Розглядаючи аспекти музейної педагогіки, дослідник Л. Гайда [2] вказує на відсутність музеєзнавчих науково-координаційних і методичних установ в Україні, що негативно позначається на створенні й реалізації музейно-педагогічних програм. В основному процес їх активного впровадження відбувається за ініціативи педагогів-практиків. З огляду на це доцільним є створення на всеукраїнському та регіональному рівнях інформаційно-ресурсних та науково-методичних центрів музейної педагогіки, які забезпечили б співпрацю і творчі контакти науковців, педагогів, психологів, методистів, координаторів діяльності музеїв у навчальних закладах на основі запровадження системи проблемно-тематичних семінарів і тренінгів [2].

Водночас, на нашу думку, уже нині можна виокремити певні центри, у яких відбувається активна співпраця науковця, учителя й учня на основі музейної педагогіки, – Педагогічний музей України (м. Київ), Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», Білоцерківський краєзнавчий музей, музей історії освіти Київщини, «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини» та ін.

У Київській області навчально-методичний та організаційний супровід діяльності музеїв регіону здійснює Комунальний заклад Київської обласної ради «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини» (створення музею, формування нормативно-правової бази, затвердження навчальних програм гуртків, організація навчальних заходів, презентація досвіду тощо), а музей історії освіти Київщини на базі Комунальний вищого навчального закладу Київської обласної ради “Академія неперервної освіти” є науково-методичним центром для науковців і вчителів-практиків, які задіяні в музейній педагогіці, осередком популяризації їхніх здобутків і досвіду.

Окрім цього, із досвіду співпраці з музеями в навчальних закладах можемо стверджувати, що їх керівниками напрацьовано значний педагогічний досвід роботи, але недостатньо використовуються методи та форми музейної педагогіки. Тому завданням педагогічного колективу школи, у якій є музей, є високоефективне використання його зібрання в навчально-виховній і культурно-освітній діяльності школи. Шкільний музей повинен органічно вписуватися в систему заходів, що проводяться, стати місцем здійснення культурно-історичної ідентифікації, діалогу часів, людей і музейних предметів.

Таким чином, доходимо висновку, що мета музейної педагогіки полягає у створенні умов для розвитку особистості на основі включення її в різноманітну діяльність шкільного музею, а її завдання полягають у такому:

  • залученні молоді до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідної, художньо-естетичної та природоохоронної роботи;
  • формування в дітей і молоді самосвідомості, уміння успішно адаптуватися в навколишньому світі, активної життєвої позиції, соціально-громадського досвіду;
  • розширення й поглиблення загальноосвітньої і професійної підготовки молоді;
  • надання можливості реалізуватися відповідно до своїх здібностей та інтересів, виявляти свою неповторну індивідуальність;
  • виховання любові до рідного краю та людей, які забезпечують його розвиток.

Завдання педагога в межах музейної педагогіки є такими:

  • навчити дитину бачити історико-культурний контекст навколишніх речей, тобто оцінювати їх у контексті історичного й культурного розвитку;
  • формувати розуміння взаємозв’язку історичних епох і своєї причетності до сучасної культури, нерозривно пов’язаної з минулим;
  • розвивати здатність до естетичного споглядання, співпереживання і насолоди;
  • формувати толерантність, повагу до інших культур та їх розуміння[8].

Серед напрямів діяльності шкільного музею в контексті музейної педагогіки виокремлено такі: пошуково-дослідницький, експозиційний (оформлювальний), екскурсійний, культурно-масові заходи та справи. Тому як ефективні форми роботи у впровадженні музейної педагогіки розглядаються масові (екскурсії, походи, експедиції, вечори, олімпіади, вікторини, зустрічі з учасниками й свідками історичних подій, краєзнавчі ігри, шкільні конференції, лекції, поїздки до музеїв інших міст), групові (гурток, товариство, видання путівників, альбомів, журналів, буклетів, створення презентацій, цільових проектів, відеофільмів, веб-порталів тощо) та індивідуальні (робота з документальними матеріалами архівів, підготовка доповідей, запис спогадів, спостереження за життям і побутом народу, що вивчається, написання наукових робіт, листування з воїнами, персональні виставки учнів). Як особливо ефективні в музейній педагогіці розглядаємо ігрові технології, технології колективних творчих справ, технологію проблемного навчання.

Важливою формою організації навчання в музейній педагогіці вважаємо також музейну екскурсію – основну форму культурно-освітньої діяльності музею, засновану на колективному огляді музею під керуванням фахівця із заздалегідь запланованої теми за визначеним маршрутом. Особливістю музейної екскурсії є поєднання розповіді й демонстрації; у дитячих музейних екскурсіях використовується бесіда, прийоми гри, театралізації, активна мислитель на діяльність учнів.

Загалом існує чимало методичних прийомів і форм навчання, під час яких використовуються матеріали шкільних музеїв, зокрема – заняття, що проводяться безпосередньо в музеї (екскурсія за змістом експозиції, урок і самостійна робота учнів у експозиції і фондах), навчальні заняття поза межами музею – у класі, навчальному кабінеті з демонструванням окремих музейних колекцій, експонатів.

Розглянемо систему інтеграційних ефективних форм і методів музейної педагогіки на прикладі музею історії освіти Київщини, які, на нашу думку,  мають значний вплив на процес формування патріотизму в сучасних дітей та молоді. Провідними формами культурно-освітньої діяльності в музеї є екскурсії (оглядові та тематичні); вагоме значення в реалізації патріотичного виховання мають творчі зустрічі з учителями-ветеранами, заслуженими вчителями України, з учителями, представниками творчих педагогічних династій, учителями-письменниками та художниками.

Важливу роль у формуванні активного громадянина, патріота мають масові заходи, присвячені пам’ятним датам в історії українського народу, зокрема: тематичні вечори, творчі зустрічі з видатними діячами та героями-краянами; також організовуються лекції, консультації, наукові читання, семінари, конференції, уроки-реквієми, майстер-класи, музейні уроки, круглі столи, години спілкування, диспути, дебати, презентації книг, фестивалі-конкурси, історичні театралізовані дійства, науково-практичні конференції та семінари, тематичні виставки та оновлені експозиції музею, літературні вечори, театральні вистави, кіносеанси, свята, історичні ігри тощо.

Для ефективного впровадження музейної педагогіки рекомендуємо використовувати тематику екскурсійних і лекційних занять державних музеїв Київщини під час навчально-виховного процесу.

Білоцерківський краєзнавчий музей (м. Біла Церква, пл. Соборна, буд. 4; Е-mail: bts-museum@ukr.net; тел.: 38 (04563) 5-54-61, 5-55-52).

Тематичні лекції та екскурсії:

  • Природні умови та ресурси нашого краю.
  • Рослинний і тваринний світ південної Київщини (квест-екскурсія).
  • Археологічне минуле краю (оглядова екскурсія залом археології від доби палеоліту до часів Київської Русі).
  • Білоцерківщина в період польсько-литовської доби та козаччини.
  • Визвольна боротьба в XVI-XVIII ст. на Білоцерківщині.
  • Розвиток капіталістичних відносин на території краю.
  • Історія та доля роду графів Браницьких.
  • Розвиток освіти та культури в краї (кінець XIX – початок XX ст.)
  • Післявоєнна відбудова народного господарства на Білоцерківщині     (1944–1953 рр.).
  • Життя нашого краю в період «застою» (1965–1985 рр.).
  • Край у період розпаду СРСР і відродження незалежності України       (1985–2008 рр.).
  • Українське народне житло XIX – першої половини XX ст.
  • Народні промисли та ремесла у краї в кінці XIX – на початку XX ст.

Тематичні виставки:

  • Чорнобиль – біль і пам’ять. Виставка, присвячена білоцерківцям – ліквідаторам аварії на ЧАЕС.
  • Наш край у роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
  • Незатоптаний цвіт. Виставка про життя та творчу спадщину художника І. І. Міщенка.
  • Такою я бачу Україну. Виставка художньої творчості М. О. Хрусталенка (живопис, графіка).
  • Західноєвропейське мистецтво XVII–XIX ст.(живопис, скульптура, графіка).
  • Таїна історії. Виставка нових надходжень у фонди музею.
  • Той, хто запалює серця. Художня спадщина родини Реріхів.
  • Виставка робіт (акварелі) білоцерківського художника В. І. Каченовського (1887–1970 рр.).
  • Археологічні дослідження Правобережної Київщини: археологічні пам’ятки та знахідки (до 980-річчя Білої Церкви).
  • Семантика символів від кам’яної доби до сьогодення.
  • Виставка народної творчості майстрів Білоцерківщини.
  • Афганістан: біль душі і пам’ять серця. Виставка до 25-ї річниці виводу радянських військ з Афганістану.
  • Майдан – шлях до вільної демократичної держави. Виставка про події 2013-2014 рр.
  • Народна війна на Білоцерківщині. Виставка, присвячена одному з найскладніших періодів нашої історії – 1917-1933 рр.
  • А на моїй землі – іде війна…  Виставка, приурочена подіям на сході України (2014-2017 рр.).

Пересувні виставки:

  • Шлях до держави, керованої верховенством права.
  • Історія та доля роду графів Браницьких.
  • Наш край у роки Другої світової війни 1939-1945 рр.
  • Шляхами Кобзаря.
  • Середнє Поросся із прадавніх часів до Великокняжої Русі.
  • Козацько-гетьманська доба в історичних пам’ятках Білоцерківщини.
  • Голодомор 1932–1933 рр. – найбільша трагедія в історії України (за матеріалами Білоцерківщини).
  • Західноєвропейське мистецтво XVII–XIX ст. (живопис, скульптура, графіка).
  • Древні знаки і символи.
  • Барви петриківського розпису.
  • Українська традиційна мотана лялька.
  • Обухівський музей-садиба Андрія Малишка (м. Обухів, вул. А. Малишка, 48; тел.: 097-530 -18-65).

Тематичні лекції та екскурсії:

  • Життя і творчість Андрія Малишка як яскравого представника української  літератури середини ХХ ст.
  • Велич і трагедія літературних талантів у радянській тоталітарній системі.
  • Громадянська позиція поета і патріота А.Малишка в умовах тоталітарної держави.
  • Співпраця А. Малишка з літературними побратимами: В. Сосюрою, О. Довженком, О. Вишнею, М. Рильським та ін.
  • Пісенна творчість А.Малишка: світова популярність «Пісні про рушник».
  • А. Малишко – військовий кореспондент, редактор, учасник Другої світової війни.
  • Ти, моя вірна любов: поетичне подружжя А.Малишко та Л.Забашта.
  • А.Малишко й Обухівщина.
  • Образ матері у творчості А.Малишка.
  • Як родина Малишків продовжує справу свого уславленого поета.
  • Українська хата – модель світоустрою.
  • Звичай – неписаний закон співжиття українців.
  • Рідна мати, рідний край, рідний народ, рідна країна – нерозривний і непорушний зв’язок поколінь, запорука благополуччя нації.
  • Обухівський «шитий» рушник – особливе явище в народному вишивальному мистецтві.
  • Обухів (поч. ХХ ст.) – гончарна столиця Київського повіту.
  • Унікальність історичної долі української нації у планетарному значенні.
  • Обухівська літературно-мистецька спільнота – гідний продовжувач української справи поета-земляка А.Малишка.
  • Державний музей історії Богуславщини (м. Богуслав, вул. Шевченка, 36; тел.: (04561) 51475; Е-mail: boguslavmuseum@ukr.net).

Оглядові екскурсії:

  • Історія Богуславщини від найдавніших часів (періоду козаччини) до сьогодення.
  • Трагічні сторінки історії рідного краю. Голодомор: 1932-1933, 1946-1947 років.
  • Богуславщина в період визвольної боротьби із нацистськими загарбниками  Другої світової війни.
  • Славетні імена Богуславського краю.
  • Етнографічний музей (приватний) «Хутір Савки»  (Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Святослава князя, 50; тел. (067) 59-31-100; сайт: http://xutir-savky.com.ua/zavitaty/vilni-ekskursiji/).

Вільні екскурсії:

  • Відкриваємо давнє Полісся в дії: ковальня породжує магію вогню і заліза.
  • Піч живить страви силою й теплом фруктових дерев.
  • Готуємо в печі за давніми поліськими рецептами.
  • Тематичні лекції на основі занурення в українську культуру та історію:
  • Буденне та святкове життя поліських селян XVIІ – XX ст.
  • Українська хата – символ образності Всесвіту.
  • Побут козаків середнього Подніпров’я.
  • Творець живе в кожному із нас. Майстерні лише спонукають його прокинутись: виготовлення  глиняної іграшки, тістотворення, витинанки, соломоплетіння, гончарство, вибійка, малюнок на склі, лялька-мотанка, свічникарство.
  • Календарно-обрядовий цикл українських народних пісень, прислів’їв, приказок, казок та оповідок у житті українського народу.
  • Боярський державний краєзнавчий музей (вул. Михайла Грушевського, буд. 49, м. Боярка; 03027; тел.: (04598)35-577; сайт: http://www.wikiwand.com).

Тематичні екскурсії:

  • Археологічна Боярка.
  • Дачна Боярка кінця ХІХ– початку ХХ ст.
  • Боярка в часи УНР.
  • Талановиті художники Києво-Святошинського краю.

Літературно-мистецькі екскурсії:

  • Перебування в Боярці класика єврейської літератури – Шолом-Алейхема (1859-1916 рр.).
  • Життя і творчість популярного поета кінця ХІХ ст. – Семена Яковича Надсона (1862-1887 рр.).
  • Володимир Іванович Самійленко – видатний український письменник, перекладач, драматург, блискучий майстер сатири (1864-1925 рр.).
  • Іванов Іван Іванович – репресований учитель, краєзнавець, письменник (1911-1989 рр.).
  • Коваленко Іван Юхимович – поет-шістдесятник, дисидент, учитель української мови і літератури (1918-2001 рр.).

Виставки:

  • Творці нової історії: мистецтво як радість життя: виставка художніх робіт Олександра Лукінова та  Радислава Кокодзея.
  • Персональна виставка живопису Сафонова Олексія Дмитровича та Шпака Юрія Георгійовича.
  • Виставка творчих робіт Шелітаєвої Людмили Броніславівни, Арсеніної Тамари Миколаївни та Великого Анатолія Францовича.
  • Макарівський районний історико-краєзнавчий музей (смт.  Макарів, вул. Богдана Хмельницького, 23; сайт: http://makarivmuseum.info).

Тематичні екскурсії:

  • Із найдавнішої історії рідного краю.
  • Видатні особистості Макарівщини.
  • Козацька Макарівщина.
  • Макарівщина в роки Другої світової війни.
  • ОУН на Макарівщині. Макарівчани – учасники АТО.

У контексті розглядуваної проблеми актуалізуються питання науково-теоретичного розроблення та практичної реалізації музейно-педагогічних програм державних музеїв України, яких в Україні більше 500 (державних і комунальних), а також близько 6 тисяч громадських.

Отже, музейна педагогіка має стати обов’язковим складником навчально-виховного процесу системи освіти в умовах модернізації освітньої галузі, входження України в європейський освітній простір у формуванні сучасного громадянина, освіченої й культурної особистості, національно свідомої, патріота своєї Вітчизни.

 

Використані джерела:

  1. Бєлофастова Т. Ю.Педагогічні засади діяльності музею як соціально-культурного центру / Т. Ю. Бєлофастова. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеню канд. пед. наук. – К., 2003. – 22 с.
  2. Гайда Л.А. Розвиток музейної педагогіки в Україні / Л. А. Гайда // Позашкілля. – 2012. – № 10(70). – С. 51–51.
  3. Караманов О.В. Музейна педагогіка в контексті багатокультурного освітнього середовища в Україні / О. В. Караманов // Шлях освіти. – 2012. – № 2 (64). – С. 8–11.
  4. Концепція Нової української школи / упорядн. Гриневич Лілія, Елькін Олександр, Калашнікова Світлана та ін. / заг. ред. Грищенка Михайла ; Міністерство освіти і науки України. – К., 2016. – 36 с.
  5. Маньковська Р. В. Музеєзнавство в Україні / Р. В. Маньковська. – К., 2000. – 140 с.
  6. Рокицька О. Д. Роль музею історії освіти Київщини у вихованні патріотичних почуттів сучасного громадянина // Шкільний музей як центр національно-патріотичного виховання учнівської молоді : навчально-методичний посібник / укладач О.Д. Рокицька. – Біла Церква : КВНЗ КОР АНО, 2016. – 269 с.
  7. Салата О.О. Основи музеєзнавства : навчально-методичний посібник / О.О.Салата. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. – 164 с.
  8. Салата О.О. Музей у системі освітнього простору сучасного суспільства / О.О. Салата. // Директор школи. – 2012. – № 12(680). – С. 41–45.